У поетичній спадщині Лесі Українки домінують патріотичні та громадянські мотиви, бо духовна єдність з народом, глибокі національні почуття будили в душі письменниці протест проти соціального й національного гноблення України. Окрім того, поетеса порушує у своїй ліриці питання ролі і призначення поета та поетичного слова, філософські питання буття. Мотив вияву палкої любові до рідної землі; пейзажна й інтимна лірика - це високохудожні твори, які хвилювали і хвилюватимуть читачів. 

        Головні джерела, з яких Леся Українка черпала матеріал для твору, було реальне життя і його своєрідне відображення в усній народній творчості. Життя волинських селян, їхні розповіді, що чула їх від Левка Скулинського, лягли в основу п'єси.